У соціології, щоби результати опитувань обмеженого кола осіб можливо було репрезентувати на думки всього населення, використовуються різні підходи до вибірки опитуваних. Зазвичай, у світі використовують демографічну статистику: квоти на стать, вік, місце проживання тощо для вибірки респондентів, а також методи інтерв'ю чи самозаповнення анкет. Зараз такої статистики в Україні не існує. І це зрозуміло, бо йде війна і все "перемішане".
КМІС завжди відрізнявся від усіх соціологічних підходів до вибору респондентів тим, що застосовував метод інтерв'ю кожного третього у ланцюжку за визначеними замовником маршрутами.
Як ці основи соціологічного вибору респондентів можливо забезпечити в умовах війни, це велике питання.
Цікаво ще те, що перелік осіб, яким мають довіряти/не довіряти респонденти, не відрізняється від переліків таких осіб для інших соціологічних фірм (майже з однаковими відсотками), що може висвітити замовника (який платить гроші) цих опитувань і "барометрів".
У соціології, щоби результати опитувань обмеженого кола осіб можливо було репрезентувати на думки всього населення, використовуються різні підходи до вибірки опитуваних. Зазвичай, у світі використовують демографічну статистику: квоти на стать, вік, місце проживання тощо для вибірки респондентів, а також методи інтерв'ю чи самозаповнення анкет. Зараз такої статистики в Україні не існує. І це зрозуміло, бо йде війна і все "перемішане".
АдказацьКМІС завжди відрізнявся від усіх соціологічних підходів до вибору респондентів тим, що застосовував метод інтерв'ю кожного третього у ланцюжку за визначеними замовником маршрутами.
Як ці основи соціологічного вибору респондентів можливо забезпечити в умовах війни, це велике питання.
Цікаво ще те, що перелік осіб, яким мають довіряти/не довіряти респонденти, не відрізняється від переліків таких осіб для інших соціологічних фірм (майже з однаковими відсотками), що може висвітити замовника (який платить гроші) цих опитувань і "барометрів".