Уроки Залужного

"…живым в Украине не должен остаться никто."
Это цель кремлядей с русским населением.

Не бывать этому. Украина выстояла, выживает и победит.

Спасибо Вам, генерал Валерий Залужный.

Залужный должен - ну просто ОБЯЗАН - быть следующим президентом Украины. Это не камень в сторону Зеленскому - это просто элементарная логика: человек с такой головой и жизненной позицией не может просто так «простаивать» на боковом пути! Захочет ли генерал снова окунаться в это болото политики, которое его уже однажды выжало и выплюнуло? Да, это тот ещё вопрос. Но на данный момент без лишних дифирамбов можно смело констатировать факт - похоже, что перед нами рождение украинского «де Голля»! С этим утверждением поспорить будет сложно!

Украинцы и В. Зеленский и готовят его к Президентству, а не выжимают и выплевывают (как бы некоторым прокремлевским хотелось бы показать).Потому что без опыта дип. работы трудно быть Президентом воющей маленькой страны против огромного хищного террориста падальщика.

Зазвичай, хлопці з московії користуються методом геббельса: щось сказати, про щось промовчати, щось прокоментувати, щось перебрехати.
Тому доречно було би навести слова Залужного без купюр.
Тоді кожен зможе зробити свої висновки.

Отже, стаття Залужного від 2025.07.27 (українською):

"То що ж ми, всі разом, значимо для світу. Можливо, спочатку краще розповісти світові, які уроки ми вивчили за останні вкрай важкі роки. Ми маємо право про це казати, бо ми вижили у найкривавішій війні XXI століття. Бо ми ведемо боротьбу й тримаємо оборону самотужки - проти найжорстокішого ворога з часів фашизму. Ворога, що десятиліттями виховував ненависть до нас у мільйонах своїх громадян - пропагандою, з якою позмагався б хіба що новітній Ґеббельс. Отже.

Урок 1. Ми не дали себе обдурити. Бо саме ми є народ і є держава. Ми не дали себе знищити холодної ночі 24 лютого 2022 року - і тому ми досі існуємо й боремося. Це зробила не абстрактна держава, а саме ми, український народ. На Бога надійся, а сам не зівай: суспільство, що прагне безпеки, має бути готове за неї платити.
Урок 2. Велич і сила ворога не завжди така, якою її уявляють його вожді та пропагандисти. Дух, що тіло рве до бою, - ось єдине мірило сили, навіть в умовах високотехнологічної війни.
Урок 3. Сусід, який допомагає тобі в біді, допомагає передусім собі. Якщо він не прийшов на допомогу - він є частиною твоєї біди. Із сусідами потрібно товаришувати. А від тих, хто товаришувати не хоче - вміти захищатися.
Урок 4. Ворог, що не зламав тебе на полі бою, тієї ж миті буде ламати тебе в тилу. З тією самою силою, але підступніше. З тими ж намірами він прийде і до твого сусіда, що допомагає тобі.

Урок 5. На війні чудес не буває. Деяким законам, за якими йде війна, багато тисячоліть, деякі виникають просто зараз. Лише вони впливають на хід війни. Інколи, щоб зрозуміти це, потрібно заплатити надвисоку ціну. Незнання цих законів не убезпечує від поразки.
Урок 6. Думаючи про перемогу, потрібно бути готовим залишитися на самоті. Не завжди твоя перемога вигідна твоїм союзникам. У тих, хто не б’ється заради життя, завжди є своя вигода. І ще: зброю, яка не приносить вигоди, не застосовують. Що це за зброя, казати не буду.
Урок 7. Найдорожчий ресурс війни – це люди. І не тільки тому, що його неможливо швидко відновити, а ще й через те, що його можна втратити ментально й зробити непридатним. Ворог постійно працює над цим, і не лише на полі бою.
Урок 8. Б’ючись із більшим ворогом наодинці, думай: яку перемогу ти хочеш і можеш отримати зараз, а яку - у майбутньому. Рішення мають свій час. Це не завжди зараз.

Урок 9. Твої друзі та союзники не завжди думають так, як ти. Інколи для розуміння навіть простих речей їм потрібен час. Як казав Тімоті Снайдер, наше завдання - зробити те, що очевидно для нас, очевидним для інших. Інколи це суперечка навіть навколо того ворога. Це час зміцнити дружбу і пояснити правду.
Урок 10. Кожний день у війні - це або новий урок, або смерть. Краще засвоювати ці уроки без війни. Інакше доведеться вивчати їх на досвіді тих, хто зміг їх пережити.
Попри всі негаразди, ми продовжуємо битися. Усі разом. І поки ми робимо свою справу, нам розписують різні сценарії та бачення. Від варіантів закінчення війни до сценаріїв проведення виборів. Це роблять люди, які часто самі є частиною нашого суспільства. Ті, хто мав би хоча б спробувати щось змінити. Але ми все ще стоїмо. А поки стоїмо - ми багато важимо для світу.

Ми об’єдналися й стали сильними. А отже - суб’єктними. Уявляю подив і розчарування як наших, так і західних політиків 90-х і 2000-х. Здивовані й радянсько-українські генерали. Але ми це зробили. І сьогодні ми кажемо про себе голосно, бо нас добре чути і на іншому боці планети. Отже, ми вже маємо право вибору. Ми, звичайні українці, які ще нещодавно дивилися то в один, то в інший бік. Наша сила сьогодні дає шанс сформувати новий світопорядок. І не монополярний тоталітарний. А хоча б із шансом на демократичні цінності. Ми даємо такий шанс.

У світі, який незворотньо змінився, саме ми, Україна, щодня даємо шанс нашим сусідам, Європі, врятувати свою безпеку і своїх громадян. Саме на наших із вами плечах тримається мир у Європі. Саме нам, залишеним на самоті у браку снарядів і гармат, вдалося зрушити колесо науково-технічного прогресу. Винайдені нами технології не лише змінили уявлення про безпеку, а й можуть врятувати людство від нової чуми. Ми відкриті до тих, хто не залишив нас. Сьогодні ми маємо найбільшу і найбоєздатнішу армію на Європейському континенті. А тому саме навколо нас, нашої мужності, героїзму та інноваційності можливо сформувати нову архітектуру безпеки в Європі.
Врешті-решт ми виборюємо право на життя для себе та своїх дітей. І лише для них творимо своє майбутнє. Яким воно буде, залежить тільки від нас. Прикладів у світовій історії достатньо. Але свою історію ми пишемо просто зараз."

…живым в Украине не должен остаться никто
********************************************************
Таки, а шшо не так?
Ни один орк в Украине не должен остаться в живых.
Тогда и переговоры возможны и копытиляция, и репарации и прочие цивилизованные подходы!